Читаю цікаву книгу і знайшов момент про мобілізацію росією поляків напередодні повстання.
Історія іноді повторюється настільки буквально, що змінюються лише назви держав і прізвища чиновників.
У січні 1863 року маркграф Александр Вельопольський, який керував Царством Польським за згодою російської імперії, організував так звану «бранку» — примусовий набір молодих поляків до царської армії.
Мета була цілком прагматичною: забрати молодих чоловіків до війська раніше, ніж вони зможуть приєднатися до польського повстання.
Тобто потенційного противника імперії треба було або поставити під контроль, або змусити служити самій імперії.
Минуло понад 80 років.
У 1944 році радянська влада проводила масову мобілізацію населення Західної України.
І тут ми вже бачимо майже ту саму логіку: мобілізація мала не лише поповнити Червону армію, а й позбавити ОУН та УПА людського резерву.
Тепер XXI століття.
Після окупації Криму росія почала призивати його мешканців до своїх збройних сил. Після окупації частини Донеччини та Луганщини чоловіків масово мобілізували до російських і підконтрольних Росії формувань.
Після 2022 року ця практика поширилася й на інші окуповані українські території.
І принцип знову той самий:
забрати чоловіка з окупованої території, позбавити суспільство потенційного учасника спротиву й використати його як людський ресурс самої імперії.
Росія змінювала прапори — царський, радянський, триколор.
Змінювала назви держави.
Змінювала ідеологію.
Але імперські методи демонструють дивовижну живучість.
Є лише одна важлива різниця.
У XIX столітті це називали політикою імперії.
Сьогодні примушування мешканців окупованої території служити в армії держави-окупанта прямо заборонене статтею 51 IV Женевської конвенції.
Тому примусова мобілізація українців на окупованих територіях — це не просто «чергова мобілізація».
Це стара імперська практика, яка в сучасному міжнародному праві вже має зовсім іншу назву.
P.S. Ми воюємо також за те, щоб наші діти не були в російській армії.
10
