ІСТОРІЯ ОДНОГО ШЕФА: як Борис Крикун з ІТ-сім’ї потрапив на кухню мішленівського ресторану в Торонто
Коли до нас звернулися батьки Бориса, все виглядало як класика жанру: тато й мама — ІТ-спеціалісти, син — очевидно, має продовжити традицію тим паче це дуже перпективно (вони не помилились).
Але наш профорієнтолог поглянув глибше. Замість “вибрати щось престижне”, ми вирішили розібратися — що реально драйвить Бориса? Аналіз оцінок, інтересів і профорієнтаційне інтерв’ю показали: а ІТ — це не його. Зовсім.
ТОЧКА А:
Виявилось, що Бориса тягне в готельно-ресторанну справу. Подорожі, динаміка, команда, естетика, атмосфера. І головне — можливість жити в русі, рости через практику.
Батьки були шоковані: «Ну як це так?! Ми ж інженери!» Але дали синові свободу. І це змінило ВСЕ.
ТОЧКА Б:
Борис обрав Канаду. Спочатку — сумніви: «Це точно моє?». Але чим далі — тим глибше захоплення. На практиці він відкрив для себе кулінарію. І вже не відпустив.
Сьогодні Борис — шеф-кухар у Мішленівському ресторані в Торонто. У сфері, де головний інструмент — не ноутбук, а ніж.
Його шлях почався не з меню — а з чесної розмови: «Що мені реально подобається?»
БАТЬКИ ПОТІМ СКАЗАЛИ:
«Ми зрозуміли головне: замість тиснути — краще питати. І чути відповіді».
«Дати вибір — це не втратити контроль. Це дати шанс на успіх.»Мораль?
Іноді шлях до зірок лежить не через код, а через кухню. Не бійтеся дозволити своїм дітям бути не такими, як ви. І, можливо, одного дня ви замовите стіл у ресторані, де ваш син — не гість, а той, кому кості аплодують після вечері. 💫
А як би ви вчинили?
