Про ситуацію і тактику в Краматорсько-Слов’янській агломерації
На Костянтинівському напрямку противник продовжує робити ставку на «повзуче» просування малими групами. Групи по 2–5 осіб рухаються кількома маршрутами, намагаються закріпитися, після чого вперед підтягуються наступні групи та мінімально необхідна логістика. БпЛА забезпечують розвідку та супроводження цих переміщень.
Подібні елементи ми вже бачили під час боїв за раніше втрачені міста Донбасу: коли фронтальний штурм стає надто дорогим, росіяни намагаються розширювати сіру зону, інфільтрувати піхоту та створювати иск на фланги й комунікації.
Але ця тактика має принципову слабкість. Малі групи залежать від безперервної логістики, БпЛА, зв’язку та здатності перетворювати тимчасові точки на стійкі позиції. Якщо цей ланцюг системно руйнувати, окремі проникнення не складаються в оперативний результат.
Саме тому ситуацію навколо Костянтинівки не варто сприймати як повторення вже програного сценарію. Російська тактика відома, її механіка зрозуміла, а отже — їй можна протидіяти.
Водночас загроза серйозна. Ключове питання — не окремі 100–150 метрів, а недопущення накопичення таких просувань на флангах. Адже тактична проблема навколо Костянтинівки потенційно може перерости в оперативну загрозу Дружківці, Краматорську та Слов’янську, а далі — у стратегічну проблему для всієї оборони Донеччини.
Тому завдання зараз — не просто утримувати лінію на карті, а ламати сам механізм російського «повзучого» наступу: не дозволяти малим групам закріплюватися, накопичуватися та створювати стійку мережу передових позицій.
Якщо цей механізм буде зірвано, головна перевага такої тактики — поступове накопичення результату — перетвориться на її головну слабкість.
8
2
1
1August 20, 2026 369 3
