Коли ми дивимося на іншу людину, нам здається, що ми бачимо її.
Її характер.
Її вчинки.
Її слабкості та достоїнства.
Її «дурість», нахабство, жадібність, зарозумілість або, навпаки, доброту, силу й мудрість.
Але з точки зору психології все трохи глибше.
Інша людина часто стає для нас дзеркалом.
Ми особливо гостро помічаємо в інших те, що вже має емоційний відгук усередині нас.
Якщо людина викликає сильне роздратування — варто запитати себе:
«Що саме в мені так сильно реагує на це?»
Якщо ми засуджуємо чиюсь слабкість — можливо, нам важко приймати власну вразливість.
Якщо нас зачіпає чужа свобода — можливо, ми самі не дозволяємо собі бути вільними.
Якщо ми захоплюємося людиною — можливо, ми впізнаємо в ній якість, яка вже є в нас, але поки що не проявлена.
І тут важливо розуміти:
дзеркало не означає, що все, що робить інша людина, є у вас.
Чужа агресія — це її відповідальність.
Чужа жорстокість — це її вибір.
Чужа брехня — це її вчинок.
Але ваша реакція на це — вже ваша територія.
Саме тому іноді корисніше не запитувати:
«Чому навколо мене стільки ідіотів?» 😏
А зупинитися й запитати себе:
«Чому саме ця людина так сильно мене зачіпає?»
«Що я зараз бачу в ній?»
«Що це говорить про мене?»
Бо, спостерігаючи за іншими, ми можемо дуже багато дізнатися про себе.
А коли людина починає чесно бачити себе — їй уже не потрібно воювати з усіма своїми «дзеркалами».
Вона починає повертатися до себе. ❤️
Лєйя❤️