Спочатку коротко по фактах.
25 червня 2026 Зеленський після доповіді тодішнього т.в.о. голови СБУ Хмари затвердив 40-денну «операцію впливу на державу-агресора заради спонукання до закінчення війни». Формально вікно — кінець червня — початок серпня. 4 серпня СБУ вже відзвітувала.
Офіційна теза була політична і максимально гучна: не «побити ще трохи НПЗ», а саме спонукати РФ завершити війну. Паралельно говорили про «далекобійні санкції» і «санкції середньої дальності» — тобто системні удари по енергетиці, логістиці, ППО, авіабазах, тіньовому флоті і фронтових цілях. Головний виконавець з боку СБУ — «Альфа».
Тепер про той самий тейк.
«До завершення війни за 40 днів» — це була більше політична заява. Націлена на Захід: Європу і Америку. Показати, що Україна хоче миру, тисне не просто «щоб горіло», а щоб змусити Кремль сісти. І якщо РФ не погодиться — мати додатковий аргумент під допомогу, зокрема ППО.
Кожен з вас розуміє: за 40 днів Росію до миру не змусити. Не впевнений, що її взагалі можна примусити одним пакетом ударів, хоч би яким успішним. Ви це знаєте. Але в коментах пишете, ніби хтось реально обіцяв капітуляцію путіна до 4 серпня, і раз цього не сталось — значить «фейл». Це хуйня логіка. Міряти спецоперацію тільки по тому, чи війна закінчилась у календарний дедлайн — це як оцінювати місячний штурм по тому, чи впав одразу весь фронт.
Тепер по ударах: стало більше, менше, чи просто та сама хвиля під новою вивіскою.
Коротко: різкого обвалу не було і раптового «в 10 разів більше, ніж у травні» теж не було. 40 днів сіли на вже розігнану кампанію. Змінилось не «чи б’ємо взагалі», а акцент, пакування і хто звітує.
До 25 червня глибокі удари вже були пріоритетом. У травні під атаками опинилися щонайменше 16 НПЗ, серед них 8 з 10 найбільших. У червні СБС нарахували близько 8500 бойових місій углиб РФ: 2359 deep strike і 172 уражені об’єкти ВПК/ПЕК. Загалом по Силах оборони в червні — понад 200 тисяч підтверджених цілей дронами. Тобто до оголошення операції машина вже працювала на високих обертах. Паливо, логістика, ППО і Крим уже були в пріоритеті, просто це ще не називалось «40-денною операцією впливу».
Під час 40 днів — кінець червня, липень і початок серпня — по всій дроновій війні рівень не впав. У липні Сили оборони дали навіть трохи більше: близько 449 тисяч місій проти 437 тисяч у червні і близько 226 тисяч уражених цілей проти 200 тисяч. Тобто загальний темп стояв на рівні рекорду і трохи підріс, а не «після заяви все стихло».
Але структура важлива. У липні в СБС близько 95% цілей — це ближній фронт, у середньому 3–4 км від лінії. Оперативна глибина і Крим — кілька відсотків. Стратегічна глибина РФ — близько 0,5%. Гучні діпстрайки завжди були малою часткою від загальної роботи дронів. Так було до операції, так лишилось і під час.
Чесне порівняння:
загальний обсяг ударів дронами — на рівні попередніх місяців, з невеликим плюсом у липні;глибокі удари по РФ — не з’явились з нуля 25 червня, вони вже йшли з весни;під час операції виріс не стільки «факт що б’ємо», скільки концентрація по паливу, флоту, ППО, авіації і публічна рамка СБУ;писати «нічого не змінилось» — неправда, бо пакет стратегічних цілей СБУ за 40 днів реально щільний;писати «до цього майже не били, а тут почали пекельну кампанію з нуля» — теж неправда.Як інструмент примусу Кремля до миру за 40 днів — так, це була заява, а не реалістичний план капітуляції. Як інтенсифікація і публічна рамка для ударів по паливу, флоту, ППО й авіації — результати СБУ показала.
40 днів — це не старт глибокої війни і не її кінець. Це вікно, в якому вже існуючу кампанію назвали політичним дедлайном і зібрали в один звіт.
Війна від цього не закінчилась. Ніхто адекватний і не чекав, що закінчиться. Але зводити всю історію до «фейлу, бо путін не здався» — це вже не аналіз, а коментар заради коментаря.
