За кожним прізвищем у списку не просто людина, яка загинула на війні. За ним чийсь син, батько, чоловік, дружина, донька, друг. Людина, яка мала свої плани на завтра. Але свого завтра в неї вже немає.
Окремий біль – ті, чиїх імен ми досі не знаємо. Невідомі солдати, які залишилися без прізвищ у повідомленнях і без можливості бути названими поіменно. Але від цього їхня жертва не стає меншою. Ми схиляємо голову перед їхньою могилою. І не дозволимо брехні, забуттю чи лицемірству перекреслити те, за що вони віддали своє життя.
Пам’ять – це не один день у календарі й не формальні слова раз на рік. Це усвідомлення ціни кожного нашого дня. Ми маємо жити, працювати й будувати країну так, щоб їхня жертва не була марною. Бо найкраще, що ми можемо зробити для тих, хто віддав за Україну життя, довести їхню справу до перемоги.
🫡 Вічна слава полеглим Героям та подяка за захист! Вони віддали своє життя, щоб не змінилося наше!