Гетманцев ділить політиків на "партію миру" і "партію війни", Терехов у "партію війни" включає всіх, хто розуміє, що війна це не наш вибір, і вона триватиме довго. Гончаренко вже он себе за дисидента видає. Мовляв, єдиний політик, який не боїться сказати правду, такий собі дисидент курця.
Не хочеш віддавати території — хочеш війни.
Радієш успіхам війська — хочеш війни.
Ти сам військовий і ти бачиш небезпеки певних угод? Та тобі просто вигідно воювати!
Так крок за кроком всі ці "голуби миру" (є хороший термін "пісдави") перекладають відповідальність за вбитих росіянами українців на тих, хто не хоче здаватися.
Але це навіть не вони придумали: у вересні 2014 року Сергій "сумна коняка" Лавров заявляв про "партію війни" у Києві, яка хоче воювати з мирною росією, памʼятаєте? І з того часу його колеги багато років скрізь тягають цю тезу.
Аж ось до них підключилися й "українські" політики. росія у вересні навіть намагалася зібрати майдан із вимогами миру, виборів та скасування мобілізації, але туди вийшло три нещастя. Символічно, що самого Гончаренка серед них чомусь не було.
Я не знаю, хто з них "голубів" свідомо повторює російську пропаганду, а хто просто хоче зібрати голоси на уявних виборах. Але зрозумійте нарешті — росіяни не будуть із нами домовлятися, їх влаштує лише якщо ми розбіжимося або загинемо. Все, третього варіанту немає.
Вони розуміють лише позицію сили і воюватимуть, поки можуть. І якщо вони переможуть, що Гончаренка, що Гетманцева чекає одна доля, адже росіяни нікого не шкодують. Навіть тих, хто на них працює.
Підпишись на Чорного лебедя
