SpaceX планує розмістити 10% серверної потужності Землі - в космосі до кінця 2028.
Коротко - за допомогою останнього запобіжника - "рубильника", вже тепер ніхто АІ не зупинить.
Космічний напрямок: 6 000 модулів і 432 000 GPU
Паралельно з’явилися повідомлення про замовлення SpaceX приблизно 6 000 спеціальних обчислювальних модулів для космічного використання з постачанням у 2027 році.
Їх часто називають «серверними стійками», але це не звичайні шафи з дата-центру, які просто відправлять ракетою. Йдеться про спеціально спроєктовані супутники з обчислювальним обладнанням, електроживленням, зв’язком і системою відведення тепла.
За описаною конфігурацією один супутник міститиме 72 GPU. Отже:
6 000 супутників — приблизно 432 000 GPU.
Середня потужність обчислювального навантаження одного супутника — близько 175 кВт.
Сукупна середня потужність усієї партії — приблизно 1,05 ГВт.
Пікова потужність одного супутника — до 250 кВт, усієї партії — до 1,5 ГВт.
Орієнтовна маса одного супутника — близько 2 тонн.
Це проєктні характеристики з аналітичних повідомлень. Публічного підтвердження всіх параметрів і самого замовлення від SpaceX у доступних матеріалах немає.
Вартість 6 000 обчислювальних модулів оцінюють приблизно у $42–45 млрд за цінами аналогічного наземного обладнання. Це не повна вартість космічного проєкту: до неї потрібно додати супутникові системи, запуски, наземну інфраструктуру та експлуатацію.
Що ці GPU робитимуть на орбіті
Початковий сценарій — інференс, тобто виконання вже навчених AI-моделей: оброблення запитів і формування відповідей. Масове навчання великих моделей у цьому плані поки залишається на Землі.
Тому космічний проєкт не варто розуміти як негайне перенесення всього AI в космос. Це спроба створити додатковий шар обчислювальної інфраструктури, який потенційно менше залежатиме від наземних обмежень.
На Землі будівництво дата-центрів упирається не лише в доступність GPU. Потрібні електроенергія, підключення до мережі, земля, охолодження та дозволи. Орбітальна інфраструктура може обійти частину цих обмежень, але натомість створює власні — і поки не доведено, що вона буде дешевшою.
Найскладніші завдання: охолодження, надійність і запуски
Перше завдання — відведення тепла. Вакуум не забезпечує зручного охолодження сам по собі: навколо немає повітря, яке можна прогнати через сервер. Тепло доводиться віддавати випромінюванням через радіатори.
Для описаного супутника передбачається зовнішній радіатор площею приблизно 160 м². Від працездатності цієї системи залежить, чи зможуть GPU стабільно працювати на запланованій потужності.
Друге завдання — надійність електроніки в умовах космічної радіації. Запропонований підхід передбачає використання стандартних чипів із захистом, корекцією помилок і відмовостійкістю на рівні системи. Але багаторічну роботу великого угруповання ще потрібно продемонструвати.
Третє завдання — доставити все це на орбіту. За припущенням, що один Starship зможе перевозити 40 таких супутників, для першої партії з 6 000 знадобиться приблизно 150 успішних запусків із відповідним вантажем.
Отже, головна умова — не просто здатність Starship літати, а можливість запускати його часто, повторно та з передбачуваною вартістю.
Навіщо тут повернення Starship на вежу
Starship складається з двох ступенів: прискорювача Super Heavy та верхнього ступеня — власне корабля Starship. Для радикального зниження вартості доставки вантажів важливо повертати й повторно використовувати обидві частини.
Станом на 11 листопада 2026 року найближчий випробувальний політ, Flight 15, заплановано не раніше 13 листопада, за умови отримання регуляторного дозволу.
Програма передбачає повернення прискорювача, виведення 26 супутників Starlink V3 та першу спробу повернути верхній ступінь до стартового майданчика й спіймати його вежею після приблизно 22 годин польоту.
112 ноября 2026 г. 265