Ї6aтu королеву, красти мільйон»: про що насправді свідчить нове… — БРИГИНЕЦЬ🇺🇦

БРИГИНЕЦЬ🇺🇦@bryhynets · 23.9K subscribers Open in TelegramOpen

🌀 **«Ї6aтu королеву, красти мільйон»: про що насправді свідчить нове неофіційне гасло системи?
Це не гасло з плівок «Мідаса», не неоприлюднений девіз «Династії» і не філософія «Форест Гампа». Це гасло, яке врешті-решт гучно пролунало в матеріалах «Карфагену» з уст посадовця Генеральної прокуратури. І воно з аптекарською точністю описує внутрішню суть, естетику та цінності кадрового кістяка нинішньої владної вертикалі.

Психологія гасла: історичний інфантилізм і примітивний максималізм
На перший погляд, ця вулична приказка видається демонстрацією масштабного мислення. Проте з точки зору соціології та психології це чистий історичний та особистісний інфантилізм.
* Сприйняття держави як здобичі. У цій формулі немає поняття «створити», «збудувати», «підняти» чи «залишити слід». Є лише інстинкт споживання: схопити найвищий трофей («королеву») і забрати максимум ресурсів («мільйон»), поки є можливість. Це логіка підлітка з підворіття, який раптом опинився в королівській скарбниці.
* Відсутність розуміння ціни та відповідальності. Інфантильний максималізм ігнорує наслідки. Для носія такої філософії закон, інституції та моральні табу — це лише формальні перешкоди, вигадка для «слабких».
* Комплекс неповноцінності. Справжній масштаб вимірюється складністю вирішених завдань. Але коли внутрішньої глибини немає, її намагаються компенсувати зовнішніми атрибутами: плавками «Карфаген», елітними авто, гучними гаслами та мільйонними статками, вкраденими з бюджету.

Анатомія кадрового негативного відбору
Щоб зрозуміти, як носії цієї примітивної філософії утворили кістяк системи, варто подивитися на шлях, який пройшла владна вертикаль за останні роки.
В українському суспільстві традиційно існували дві основні групи досвідчених управлінців:
* «Старі фахівці» часів Януковича — люди з досвідом, але заплямовані корупційними схемами та відсічені законодавчою люстрацією.
* Команда часів Порошенка — люди, які пройшли важкі роки війни та реформ, мали інституційний досвід, але були оголошені «токсичними» новою владою та піддані політичній люстрації.
Задекларувавши повну відмову від «старих облич», Володимир Зеленський та його оточення свідомо заблокували прихід будь-кого, хто мав бодай якийсь державний чи політичний досвід. Включаючи навіть тих, хто проходив жорсткі відбіркові фільтри в попередніх командах.
Коли ви відсікаєте людей з досвідом і фільтрами, на ринку кадрів залишаються лише дві категорії:
* «Кадровий осад» — ті, хто роками намагався пробитися в команди Януковича чи Порошенка, але був відторгнутий ними через профнепридатність, моральну гнучкість чи токсичність.
* Зелений недосвідчений молодняк — люди без жодного уявлення про державне управління, які пройшли в кабінети на хвилі хайпу.
Народження «хибної спадковості»: як осад став учителями
І ось тут крокує найнебезпечніший елемент цієї кадрової катастрофи, який повністю замикає коло.
Зелений і абсолютно недосвідчений молодняк, потрапивши в міністерства, комітети та департаменти, не мав перед очима жодного прикладу класичного державотворення. У них не було менторів із державницьким мисленням. Їхніми вчителями та наставниками став саме цей «кадровий осад» — ображені та цинічні пристосуванці, які нарешті дочекалися свого зоряного часу.

Саме цей «осад» пояснив молоді, «як влаштований світ»:
* Що схеми — це «ефективність».
* Що посада — це не відповідальність, а «вікно можливостей».
* Що головне гасло держслужби — це саме «їбати королеву і красти мільйон».
За ці роки відбулося найгірше: сформувалася спадковість хибних інституцій. Це феномен «інституцій без інституцій». Зовні споруда виглядає як прокуратура, міністерство чи служба, але всередині її операційна система повністю переписана під поняття та звичаї «кадрового осаду».
Молодняк, який заходив туди 20-річним чи 25-річним, за ці роки виріс, зміцнів, обріс зв'язками й сам став «досвідченими кадрами». Вони вже самі вчать наступне покоління. У них немає жодного іншого досвіду, окрім роботи в системі «Карфагену».