До 28 серпня включно радянські війська атакували противника по всій лінії його оборони, однак безуспішно. Водночас командувач Степового фронту Конєв ввів Ставку в москві в оману, доповівши про нібито звільнення Харкова ще 23 серпня
Третина міста — три адміністративні райони: Червонобаварський, Жовтневий та Червонозаводський — залишалися під окупацією. Упродовж цих днів вони зазнавали артилерійських обстрілів, а мешканці продовжували ховатися у підвалах
Радянська армія перебувала у невигідному становищі, однак вибити противника потрібно було за будь-яку ціну. Це призвело до значних втрат, особливо в районі Хвилинки та селища Коротич
Лише вранці 29 серпня німці, здійснивши відволікаючий контрудар у районі вулиці Зміївської (майбутнього проспекту Аерокосмічного, колишнього проспекту Гагаріна), відступили до Мерефи, а згодом — за річку Мжа. 30 серпня в саду Шевченка відбувся мітинг з нагоди визволення Харкова
Радянських військовослужбовців, які загинули на березі Уд, поховали у братській могилі. Відносно недавно на її місці встановили пам’ятний знак (з помилками, правда)
У 1966–1967 роках, під час створення Жовтневого (Удянського) гідропарку, поховання перенесли на меморіал на вулиці Академіка Грищенка (колишня вулиця Тімірязєва)
З технічного погляду не так важливо, 23, 29 чи 30 серпня відзначати День міста. Але історію — особливо таку складну й трагічну — потрібно пам’ятати. Чи не так?
Наш канал
Написати нам
