Соціалістична країна чи капіталістична – все одно людина всюди пригнічена технікою, відчужена від своєї праці, поневолена, оглуплена. Усе зло від зростання потреб, людина мала б їх обмежити: замість того, щоб прагнути до достатку, якого немає і, можливо, ніколи не буде, людині слід було б задовольнитися життєвим мінімумом. Породжуючи нові потреби, ми посилюємо відчуття знедоленості. Коли почався цей занепад? Того дня, коли мудрості віддали перевагу науці, красі – користі. Але раз ми вже дійшли до цього, що робити тепер? Спробувати відродити в собі, навколо себе мудрість і прагнення до краси. Ні соціальна, ні політична, ні технічна революції не повернуть людині втрачену істину, а лише революція моралі... У крайньому випадку, можна здійснити цей переворот для себе особисто: тоді прийде радість, незважаючи на навколишній світ абсурду та розладу.
Симона де Бовуар
36July 28, 2026 3.4K 15
