«Написав згоду, що буду доліковуватись вдома. Треба працювати, допомагати людям. Дарують вони мені свої обійми, їхні сльози, радощі. І заради цього працюю, що я допоміг людям. Моя мати теж займається евакуацією, вона живе у Дніпрі, і теж евакують з інших напрямків людей. Тут не в мотивації справа, тут просто ми всі козаки-козачки. І це у нас в серце. Якщо не ми, то хто?», — каже Денис Скляренко.
Дивіться та читайте.







