Це виглядає як знущання. Над тими, хто четвертий рік знаходиться під нелюдським тиском у російському полоні, в найгірших умовах.. Над їхніми рідними, близькими і побратимами. Над тими, кому давали гарантії, та хто має абсолютне право бути в пріоритеті на обміни, тому що вони вийшли в полон не за власним бажанням, а за наказом вищого командування.
Лише кілька днів тому Україна згадувала третю річницю виходу Маріупольського гарнізону з «Азовсталі», сподіваючись на те, що серед анонсованого обміну 1000 на 1000 будуть і бійці 12-ої бригади «Азов». Сподівання не справдились.
Я ніколи не повірю в маячню про те, що єдина причина відсутності азовців у більшості обмінів -це небажання росіян віддавати їх. Якби це було так, ані я, ані інші бійці «Азову» не повернулися б з полону. Причина в іншому.
©Командир першої бригади Національної гвардії України "Азов", полковник Денис Прокопенко
