З метою штучного створення тендерного досвіду для участі у торгах організатори залучили підконтрольне підприємство ТОВ «ТК Альянс Ідеал » з Броварів, яке за всіма документами є виробником звичайної поліетиленової плівки, а не балістичних матеріалів.
Учасники схеми підготували фіктивний договір поставки № 10/11-1, датований 10 листопада 2025 року, який нібито підтверджував виробничі потужності. Проте офіційну ліцензію на виробництво засобів індивідуального захисту ТОВ «ЛІДЕР – НТЗ» отримало лише 15 грудня 2025.
Згідно з Цивільним кодексом, будь-яка діяльність без ліцензії є нікчемною, а укладання подібних договорів заднім чином свідчить про пряму підробку та відсутність спеціальної правоздатності на той момент. Для імітації виробничого ланцюга у схему впровадили постачання сировини від компанії TARGUS, підміняючи звичайний поліетилен для пакування на матеріали для бронезахисту.
Використавши цей фальшивий бекграунд, компанія виграла тендер на постачання 40 тис. бойових шоломів моделі Каска-2М на суму 295,84 млн гривень. АОЗ підписала контракт № RM-10077-VDK-26 від 15 січня 2026 року попри те, що ціна однієї каски була штучно завищена до 7,4 тис. гривень без ПДВ. Ринкова ж вартість подібних виробів на той момент становила від 4,8 тис. гривень, що призвело до прямого завищення цін та збитків державі на 95,84 млн ривень.
Показовою є й процесуальна аномалія: під час торгів замовник 31 грудня 2025 виставив вимогу усунути невідповідності через відсутність первинних документів, а вже за 22 хвилини у святковий вечір оголосив компанію переможцем, що остаточно підтверджує попередню змову.
Аналогічний сценарій реалізували у квітні під час закупівлі 2 тис. модульних бронежилетів Корсар М3мп-6 за контрактом № RM-10638-VDK-26 загальною вартістю 32,8 млн гривень. Тендерна документація була виписана під конкретного виробника із дискримінаційними вимогами щодо унікальних висновків Міноборони та доходу за минулий рік, який підготували за рахунок попередніх надприбутків.
Серед п’яти учасників перемогу знову віддали фірмі з сумнівним минулим, повністю ігноруючи відсутність у них реальної виробничої бази для одночасного постачання продукції у чотири регіони України.





