Натомість у наших соцмережах лише натхненно ржуть.
Та відкинувши емоції і незабутні враження останніх місяців, слід поміркувати:
▪️в Неаполі – зрозуміла система керівництва з чіткою ієрархією (на відміну від того, що коїлось на двох попередніх роботах Макса), тут є спортдир Манна, з яким вони перетинались у Турині, тут є лЮдський центральний нападник (навіть два, якщо рахувати Лукаку, який ніби залишається), тому шанси на успіх зростають кратно;
▪️Конте вже вчетверте змайстрував чемпіонський механізм без успіхів у ЛЧ, утретє – в Італії, обидва минулі рази (Юве-2014 та Інтер-2021) його наступник, користуючись уже готовими напрацюваннями, поліпшував команду і досягав успіхів ще й в ЛЧ, у перший із цих разів наступником був сам Аллеґрі;
▪️Де Лаурентіс давно приятелює з Аллеґрі й намагався його підписати, зокрема, ще торік (як здається зараз, від цього б виграли всі).
На папері все якраз виглядає логічним.
Смішним є тільки те, що багато неаполітанців ще не встигли натішитися, начебто їх нарешті позбавили «риготні Конте», а натомість їм уже везуть «риготню Аллеґрі».
FootballDyvan
