Петро народився 12 липня 1992 року в селищі Зарічне на Рівненщині. Змалку допомагав рідним по господарству, любив природу й вишивав ікони.
“У нас мама дуже багато вишивала рушників, і я маленька просила її мене навчити. Вона показувала, а Петро зацікавився”, — розповідає його сестра Марія.
У 18 років Петро ледве вмовив військову комісію взяти його на строкову службу попри плоскостопість. А у 29 — за один ранок зібрався до військової частини, щойно дізнався про повістку.
Протягом відкритого вторгнення захисник служив на Запоріжжі, Харківщині, Донеччині й Курщині. Після операції на спині повернувся на передову як оператор БпЛА, але 22 серпня 2025 року загинув поблизу Шахового під час першого виходу.
Рідні просять надати Петру звання Героя України. Підтримати їх можна, підписавши петицію.
Більше про захисника читайте в некролозі.
Вічна пам’ять
📸з архіву родини
